Вихованець сумних і нудних 90-х, коли діти гралися на вулиці, бо вдома їм було майже нічого робити, а найкращою розвагою була власна фантазія. Я цього не пам’ятаю, та за словами родичів першу написану мною «казку» я зачитав назагал коли мені було три роки. Припускаю, що її якість була сумнівна, адже до теперішніх часів вона не дожила... В подальшому я полюбляв розважати свого молодшого брата вигадиними мною історіями, та таким чином покращувати цікавість самих історій, якість тексту, та шукати свій власний стиль. Мої наробітки слухала вже моя дружина, коли якось я сказав: «Я знаю, яку книгу я хочу написати. Я знаю як її напишу. І дідько мене роздери вона буде чудова!».